Першу казку Шарль Перро
написав у 67 років
(338 років з дня народження Шарля Перро)
Прижиттєвий портрет Шарля Перо
зберігається у Версалі — колишній резиденції французьких королів
12 січня 1628-го у Пакетт Ле Клерк почалися пологи. Подружжя Перро вже
виховувало четверо синів і цього разу чекало на дівчинку. Однак народилися
близнюки. Батько вирішив назвати їх на честь французьких королів — Шарлем та
Франсуа. Та через півроку Франсуа помер.
Смерть одного з близнюків, навіть у ранньому дитинстві, стає глибокою
травмою для іншого. Шарль ріс замкнутим, усього боявся, цурався людей. Та
батько все-таки вирішив дати йому освіту, і 8-річний Шарль вступив до колежу
Бове.
Навчання виявилося справжнім кошмаром. Учителі вважали хлопця ідіотом, а
однолітки сторонилися. Зачіпати боялися, бо з ним навчалися старші брати. Зате
діставалося його другові. Той був товстуном, з нього знущалися та глузували.
Якось троє підлітків штовхнули хлопця в калюжу й почали бити. Шарль не витримав
і кинувся на них. Він кусався, дряпався та видирав волосся. Хлопці розгубилися.
Вони належали до найшляхетніших родин Франції і не звикли, аби їм давали таку
відсіч.
Наступного ранку вперше за п"ять років Шарль у класі підняв руку. На
подив учителя й однокласників він блискучою латиною відповів урок. І отримав
найвищий бал. Перро осмілів настільки, що згодом навіть почав сперечатися з
педагогом. А коли йому заборонили брати участь у диспутах, він разом із
товаришем покинув колеж та продовжив навчатися самостійно.
Шарль успішно закінчив університет, став адвокатом. Та практикував недовго.
— Я б залюбки спалив усі судові справи, — говорив він. — Немає нічого
кращого у світі, як зменшити кількість судових процесів.
Перро почав писати поеми. Деякі присвятив королеві. 25-річного юриста
помітили при дворі, й міністр фінансів Нікола Фуке запросив Перро на роботу.
Шарль збирав податки та писав вірші. 1653-го вони з"явилися друком. Він
познайомився з політиками та письменниками, відвідував бали та світські салони.
Писав легкі комедії, вірші і трагедії. Через декілька років він був уже відомим
письменником.
Та згодом його покровитель потрапив у немилість. Фуке звинуватили у змові й
засудили до довічного ув"язнення. Шарлеві вдалося втриматися при дворі.
Він сподобався новому міністру Жану-Батісту Кольберу, і той зробив його своїм
першим секретарем.
Кольбер чудово знав забаганки та слабинки свого монарха. Він створив
спеціальне "бюро", яке мало прославляти Людовика XIV, а Шарля
призначив його головою. Перро став завідувати королівським будівництвом та
майстернями гобеленів. Інколи він сам розробляв проекти і вигадував девізи й
гасла для тріумфальних арок. Король був задоволений, і навіть інколи радився із
Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук. У нього
з"явилися особисті апартаменти в Луврі та Версалі, вісім будинків у
Парижі, а також замок Розьє.
44-річний Шарль одружився з 19-річною донькою королівського скарбника Марі
Ґішон
1672-го 44-річний Шарль одружився з 19-річною донькою королівського
скарбника Марі Ґішон. Доти він уникав жінок через вроджену
сором"язливість. Та за дівчиною давали гарне придане, і він спокусився
об"єднати капітали. У свою дружину Шарль закохався вже після весілля.
— Ти — моя чарівна принцеса, — любив він їй говорити.
Марі народила йому трьох синів. Але у жовтні 1678-го вона захворіла на
віспу й померла. Перро тяжко переживав утрату. Він залишив двір та вирішив
присвятити себе дітям. Шарль сам зайнявся їхнім вихованням та освітою. У свої
67 вирішив написати для них декілька казок із моральними повчаннями. Зазвичай
вигадував не сам: деякі пам"ятав із дитинства, інші зібрав його 15-річний
син П"єр.
Першими він опублікував казки "Грізельда", "Кумедні
бажання" та "Осляча шкіра". А 1697-го видав збірку "Казки
матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними
повчаннями". До неї ввійшли "Спляча красуня", "Червона
Шапочка", "Синя Борода", "Кіт у чоботях",
"Попелюшка", "Ріке з чубчиком" та
"Хлопчик-мізинчик". Щодня у паризькій крамниці Клода Барбена
продавали до 50 книжок! Протягом року видавець тричі повторював тираж.
Перші видання були підписані іменем П"єра. Шарля всі знали як
серйозного літератора, і він боявся, що тепер його засміють. До того ж він
хотів прославити улюбленого сина й допомогти йому зробити кар"єру при
дворі. 19-річний П"єр отримав дворянський титул і ввійшов у коло близьких
друзів принцеси. Однак через півроку у вуличній бійці він заколов ровесника,
сина теслі. П"єра заарештували, а матір убитого розпочала проти нього судовий
процес.
Перро насилу вдалося витягнути сина із в"язниці. Він заплатив жінці
2079 ліврів, і П"єра відпустили. Батько купив йому чин лейтенанта у
королівському полку, і той відбув на фронт. 2 травня 1700-го він загинув у бою.
Шарль тяжко переживав трагедію. Він помер 16 травня 1703-го.
