Першу казку Шарль Перро написав у 67 років

(338 років з дня народження Шарля Перро)

 

Прижиттєвий портрет Шарля Перо зберігається у Версалі — колишній резиденції французьких королів

12 січня 1628-го у Пакетт Ле Клерк почалися пологи. Подружжя Перро вже виховувало четверо синів і цього разу чекало на дівчинку. Однак народилися близнюки. Батько вирішив назвати їх на честь французьких королів — Шарлем та Франсуа. Та через півроку Франсуа помер.

Смерть одного з близнюків, навіть у ранньому дитинстві, стає глибокою травмою для іншого. Шарль ріс замкнутим, усього боявся, цурався людей. Та батько все-таки вирішив дати йому освіту, і 8-річний Шарль вступив до колежу Бове.

Навчання виявилося справжнім кошмаром. Учителі вважали хлопця ідіотом, а однолітки сторонилися. Зачіпати боялися, бо з ним навчалися старші брати. Зате діставалося його другові. Той був товстуном, з нього знущалися та глузували. Якось троє підлітків штовхнули хлопця в калюжу й почали бити. Шарль не витримав і кинувся на них. Він кусався, дряпався та видирав волосся. Хлопці розгубилися. Вони належали до найшляхетніших родин Франції і не звикли, аби їм давали таку відсіч.

Наступного ранку вперше за п"ять років Шарль у класі підняв руку. На подив учителя й однокласників він блискучою латиною відповів урок. І отримав найвищий бал. Перро осмілів настільки, що згодом навіть почав сперечатися з педагогом. А коли йому заборонили брати участь у диспутах, він разом із товаришем покинув колеж та продовжив навчатися самостійно.

Шарль успішно закінчив університет, став адвокатом. Та практикував недовго.

— Я б залюбки спалив усі судові справи, — говорив він. — Немає нічого кращого у світі, як зменшити кількість судових процесів.

Перро почав писати поеми. Деякі присвятив королеві. 25-річного юриста помітили при дворі, й міністр фінансів Нікола Фуке запросив Перро на роботу. Шарль збирав податки та писав вірші. 1653-го вони з"явилися друком. Він познайомився з політиками та письменниками, відвідував бали та світські салони. Писав легкі комедії, вірші і трагедії. Через декілька років він був уже відомим письменником.

Та згодом його покровитель потрапив у немилість. Фуке звинуватили у змові й засудили до довічного ув"язнення. Шарлеві вдалося втриматися при дворі. Він сподобався новому міністру Жану-Батісту Кольберу, і той зробив його своїм першим секретарем.

Кольбер чудово знав забаганки та слабинки свого монарха. Він створив спеціальне "бюро", яке мало прославляти Людовика XIV, а Шарля призначив його головою. Перро став завідувати королівським будівництвом та майстернями гобеленів. Інколи він сам розробляв проекти і вигадував девізи й гасла для тріумфальних арок. Король був задоволений, і навіть інколи радився із Шарлем. Перро розбагатів, став членом Французької академії наук. У нього з"явилися особисті апартаменти в Луврі та Версалі, вісім будинків у Парижі, а також замок Розьє.

44-річний Шарль одружився з 19-річною донькою королівського скарбника Марі Ґішон

1672-го 44-річний Шарль одружився з 19-річною донькою королівського скарбника Марі Ґішон. Доти він уникав жінок через вроджену сором"язливість. Та за дівчиною давали гарне придане, і він спокусився об"єднати капітали. У свою дружину Шарль закохався вже після весілля.

— Ти — моя чарівна принцеса, — любив він їй говорити.

Марі народила йому трьох синів. Але у жовтні 1678-го вона захворіла на віспу й померла. Перро тяжко переживав утрату. Він залишив двір та вирішив присвятити себе дітям. Шарль сам зайнявся їхнім вихованням та освітою. У свої 67 вирішив написати для них декілька казок із моральними повчаннями. Зазвичай вигадував не сам: деякі пам"ятав із дитинства, інші зібрав його 15-річний син П"єр.

Першими він опублікував казки "Грізельда", "Кумедні бажання" та "Осляча шкіра". А 1697-го видав збірку "Казки матінки Гуски, або Оповідання та казки минулих часів із моральними повчаннями". До неї ввійшли "Спляча красуня", "Червона Шапочка", "Синя Борода", "Кіт у чоботях", "Попелюшка", "Ріке з чубчиком" та "Хлопчик-мізинчик". Щодня у паризькій крамниці Клода Барбена продавали до 50 книжок! Протягом року видавець тричі повторював тираж.

Перші видання були підписані іменем П"єра. Шарля всі знали як серйозного літератора, і він боявся, що тепер його засміють. До того ж він хотів прославити улюбленого сина й допомогти йому зробити кар"єру при дворі. 19-річний П"єр отримав дворянський титул і ввійшов у коло близьких друзів принцеси. Однак через півроку у вуличній бійці він заколов ровесника, сина теслі. П"єра заарештували, а матір убитого розпочала проти нього судовий процес.

Перро насилу вдалося витягнути сина із в"язниці. Він заплатив жінці 2079 ліврів, і П"єра відпустили. Батько купив йому чин лейтенанта у королівському полку, і той відбув на фронт. 2 травня 1700-го він загинув у бою.

Шарль тяжко переживав трагедію. Він помер 16 травня 1703-го.