Поет із сонцем у серці

                        

                          130 років від дня народження Павла Тичини

       Народився Павло Тичина у селі Піски на  Чернігівщині у багатодітній родині дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі с.Піски. Пройшовши проби голосу, у 1900 році став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі. У 1907-1913рр. – студент Чернігівської духовної семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Після закінчення семінарії вступив до Київського комерційного інституту. Одночасно працю­вав редактором газети «Рада», технічним секретарем редакції журналу «Світло» (1913-1914 рр.), помічником хормейстера в театрі М. Садовського (1916-1917 рр.). У 1917 р. став членом редколегії газети «Рада». У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети». У 1920 р. виходять його збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг». У 1923 р. поет пере­їздить до Харкова, стає членом редколегії щомісячника «Червоний шлях». Наступного року вихо­дить збірка «Вітер з України». Помер Павло Тичина у Києві у 1967 році.

       Поезія П. Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У ній спле­лася мелодія слова з музичною мелодією.   Хто з нас в садочку, а потім у школі не декламував  маленькі шедеври Тичини: «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», які вели в зачарований казковий світ природи? Його вірші живуть і радують читачів – і в цьому безсмертя поета.

                                                      Павло Тичина

ВИЙШЛИ ВРАНЦІ МИ

Вийшли вранці ми.

Дивне місто проти сонця!

Всі взолочено віконця...

Ні, такої ще зими

Не стрічали ми.

Проти сонця дим,

Проти зимнього патлатий,

Що з труби зверта від хати,

Й понад садом молодим

Тане, тане дим...

Ох, яка ж краса!

Сад увесь убрався в іній,

Проти сонця він - як синій.

Гілля до землі звиса, -

Ох, яка ж краса!..